Я часто думала, що мої сусіди дивні, але нещодавно переконалася в цьому остаточно. Мені часто доводилося вдавати, що нічого не відбувається, але поступово в мене закінчилося терпіння. Я можу з упевненістю назвати себе ідеальною сусідкою: яка не п’є, не палить, тихою і спокійною, доброзичливою. Зі мною ніколи ні в кого не було проблем. Лише одного разу у мене із сусідами сталася неприємна ситуація, але я не з цієї причини маю до них претензії.
Якось я йшла додому після роботи і купила кілька тортів, щоб пригостити своїх колег з нагоди того, що я збиралася у відпустку. Іду я, значить, з коробками в руках, піднімаюсь на свій поверх і раптом не можу відчинити спільні двері ключем, він просто не повертається. Зателефонувала до квартири сусідів, але вони не відчинили двері. Повторні дзвінки також нічого не дали.
Я занепокоїлася і спустилася вниз, щоб запитати у консьєржки дома чи моя сусідка. Жінка сказала мені, що сусідка точно вдома, адже вона нещодавно проходила тут із якимсь чоловіком. Консьєржка зв’язалася з матір’ю моєї сусідки, щоб та їй зателефонувала і попросила відчинити двері. Я піднялася нагору і побачила, що двері відчинені. Мабуть, дзвінок матері спричинив такий результат. З’ясувалося, що коли зсередини двері зачинили не до кінця, то зовні її вже не можна відчинити.
Дочка сусідки не вибачалася за завдану незручність. Але я й не мала жодних претензій до неї.
І ось зараз на мій домофон стали дуже часто надходити дзвінки від сторонніх людей, які йдуть у гості до цих сусідів. І щоразу, піднявши трубку, я чую те саме: «Відкрийте, а то у ваших сусідів немає домофону».Кілька разів я відкрила. Думала, що домофон просто зламався. Мені ж не складно. Але дзвінки тривали. Вкотре я запитала, чи чекають на цих людей сусіди. Запропонувала їм зателефонувати і попросити спуститися.
Відповідь мене приголомшила.
«Вони знають, що ми з приводу продажу ноутбука. Нам сказали зателефонувати до цієї квартири».
Минулого тижня у неділю мій домофон задзвонив близько опівночі. Я довго не могла зрозуміти, в чому справа, але в результаті все ж таки зняла трубку.
Дзвонили мої сусіди.
З’ясувалося, що до них приїхали родичі, разом із якими вони поїхали у гості. Квартира стояла порожня.
Ближче до півночі, дітей відправили додому на таксі, батьки залишилися в гостях. Ці діти мені й подзвонили. Запасного ключа у них на руках не було: він залишився під килимком біля квартири, там, де завжди лежить. Батьки навчили їх, що якщо зателефонувати до моєї квартири, я їх впущу. Тоді можна буде дістати ключ і потрапити до будинку.
Я вважала дуже дивним, що вони кладуть ключі під килимок. Адже якщо у квартирі щось пропаде, можна буде звинуватити сусідів: тобто мене. Дуже неприємна була б ситуація. Коли я впустила дітей, вони навіть дякую мені не сказали, незважаючи на те, що час уже був пізніший. Я вже давно спала, мені треба було рано вставати на роботу. Вони завдали мені багато незручностей, але їм було начхати. Це здалося мені нечуваним нахабством.
Вранці я зустріла в коридорі сусідку і вирішила поговорити з нею. Попросила, щоб люди, які ходять до них, більше не дзвонили до моєї квартири, бо я дуже втомилася.
– Встановіть, будь ласка, домофон. Я вам не швейцар.Я намагалася бути максимально чемною, щоб нікого не образити і не образити, просто відстоювала свої межі. Але у відповідь почула дуже хамські та різкі слова.
– Руки, чи що, відваляться, якщо кілька разів натиснеш на кнопку? Така молода, а ніби бабуся скандальна. Я сама вирішу, чи мені потрібно встановлювати домофон.
Побачивши таку реакцію, я зрозуміла, що діалогу тут не вийде. Сусідка явно хотіла конфлікту. Я намагаюся з такими людьми не зв’язуватись, тому просто пішла, не давши розв’язати сварку. Інакше сусідка точно нахамила б мені ще більше.
Було вирішено просто вимикати звук на домофонній трубці щовечора. До такого складно звикнути, тому я написала собі нагадування та приклеїла його біля дверей. Це здалося найпростішим виходом.
Мене не турбує, як відреагують сусіди на те, що я більше не відповідаю їхнім гостям на дзвінки. Їм це не сподобається.
Зрештою, вони зовсім сторонні люди. Той факт, що ми живемо поруч, не дає їм права так поводитися зі мною. Я їм нічого не винна, що б вони там не думали з цього приводу.
Отак я все вирішила.
